Розпорядок богослужінь

ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ТРОЙЦІ
ПН.-ПТ.
Свята Літургія о 18.00
Вечірня о 19.00
СБ. - Свята Літургія о 10.00
Вечірня о 17.00
НД. - УТРЕНЯ о 09.00
СВЯТА ЛІТУРГІЯ о 10.00
Катехизація для дітей 11.30
 
КАПЛИЦЯ МВС СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА
ПН. - Утреня 0 09.00
Свята Літургія 0 09.30
СР. - Утреня 0 09. 00
Свята Літургія о 09.30
ПТ. - Утреня о 09.00
Свята Літургія о 09.30
НД.-СВЯТА ЛІТУРГІЯ о 18.00


Блоги

Про щастя та необхідність залишатися собою

Можна вибирати легкі дороги, втрачати образ і подобу Божу, інвестувати життя у корупцію, зло, смерть, як сьогодні дехто робить. А можна інвестувати у речі, які будуватимуть: правду, добро та справедливість.

 

Священик і парафія, якою вона має бути

У Євангелії є момент, де Ісус молиться до Отця. Сучасні богослови називають це «архієрейською молитвою». Там він молиться за спільноту, яку провадив кілька років.

Ми сьогодні подібне бачимо у Полтаві. Наша парафія росте та розвивається, приходять нові люди, ми організовуємо якісь добрі справи, заходи, табори, що допомагає надати ще один імпульс для розвитку кожного.

Мені важливо, щоб людина у церкві відчувала себе ніби в колі родини. Потрібно звільнятися від радянських стереотипів, де церва може співвідноситися лише з місцем, куди можна прийти, щоб похрестити дитину, повінчатися, попросити священика посвятити будинок, автомобіль тощо.

Священик — не лише служитель культу. Більше того, парафія — це родина. Родина, до якої мені хочеться приходити, де мені комфортно та затишно, де я відчуваю настрій людини, щоб стоїть поряд на Літургії, де я знаю її життєві труднощі, біди й проблеми, а найбільше — коли хочу подати руку допомоги, якщо вона потребує цього.

Мудрий Патріарх і його складне життя

Нещодавно ми дивилися фільм про Йосифа Сліпого. І багато хто не зрозумів, що про спільноту, про Церкву, яка будує людину, є її житттєвим дороговказом, вказує мету життя, робить людину щасливою, і мріяв Патріарх.

Але він жив у складні часи: війна, постійна зміна кордонів. Народився як громадянин Австро-Угорської імперії, а помер на чужині. І 18 років каторги, концтаборів пройшов тільки за те, що хотів говорити Слово Боже, бути пастирем для народу. Йому пропонували компроміси, співпрацю, але він не погодився. І за це був арештований.

Папа Римський Іван XXIII домігся, що Президент США Джон Кеннеді звернувся до Микити Хрущова щодо звільнення Сліпого. Але коли його визволили, то заборонили повертатися в Україну. Він мав виїхати за межі Радянського Союзу.

Що потрібно, щоб «бути собою»?

Сліпий прожив ще 21 рік і зробив багато добрих справ. Можна згадати важливі послання, які він написав усім вірним і людям доброї волі. В одному з них Патріарх звернувся двома ключовими словами: «Будьмо собою».

Для Йосифа Сліпого бути собою означало бути автентичним, справжнім, тобто людиною, таким як мене створив Господь. Він не зламався, вистраждав, переборов труднощі, і вказує нам усім сьогодні, що незалежно від обставин ми завжди можемо з будь-якої ситуації вийти справжніми християнами, хоробрими і мужніми.

Бути собою для Патріарха Йосипа — розуміти ціль та мету життя і запалити цим прагненням інших. Бути собою — важко, особливо в епоху постправди, де немає автентичності, істини, де багато точок зору. Тому, коли ми захочемо бути справжніми, відповідати власній людській гідності, бути християнами, то можемо наразитися на труднощі та проблеми. Дехто навіть може сказати, що сам собі ускладнює життя.

Але коли ми виберемо це життя, тяжчу лінію фронту, автентичність, про яку говорив Патріарх, коли зможемо відповідати на покликання — бути людиною та християнином — це в кінцевому результаті зробить нас щасливими.

Орієнтири до щастя

Можна вибирати легкі дороги, втрачати образ і подобу Божу, інвестувати життя у корупцію, зло, смерть, як сьогодні дехто робить. А можна інвестувати життя у речі, які будуватимуть: правду, добро та справедливість.

Коли ми подивимося на досвід людей, які старалися зберегти автентичність, бути собою — справжніми християнами, інвестувати у, можливо, і довгострокову мету, то ніколи не скажемо, що життя змарнували і не були щасливими. Ті речі, кроки, які залишатимемо за плечами, будуть орієнтирами до правдивого людського щастя.

Тому пам’ятаємо, що дорога, до якої нас кличе Христос, не завжди є легкою. Але вона, терниста, наповнена труднощами, здатна подарувати глибоке християнське щастя, яке не можна купити за гроші.