Використання пластикових квітів та вінків не лише не допомагає померлим. Воно шкодить живим.

Що справді об’єднує людей? Щоб вони могли творити домашню, родинну атмосферу, попри відмінності? Щоб дивилися в одному напрямку?

Ми буваємо зациклені на своїх гріхах. Мусимо зрозуміти, що наша гріховність — пробоєна у бутті. Але вона не є катастрофічною, коли ми з Ісусом Христом.

Священик може бути некрасивий, товстий чи худий, але Бог хотів, щоб він був саме такий, це є Його рука. Він його ставить, щоб допомагати людям.

Ми, вдивляючись в обличчя суспільства маємо відповісти на запитання: «Чи справді сьогодні беремо відповідальність за себе, родину й суспільне життя?».

Скільки людей, скільки Всесвітів, унікальностей, котрих більше немає. Христос настільки нас любить, що кожного розуміє, кожному готовий дати воду життя вічного, Духа Отця, Духа правди й істини.

Можна вибирати легкі дороги, втрачати образ і подобу Божу, інвестувати життя у корупцію, зло, смерть, як сьогодні дехто робить. А можна інвестувати у речі, які будуватимуть: правду, добро та справедливість.

Коли людина прощає, то звільняється від помсти, рабства, залежності — від того, хто спричинив біль, страждання та трагедію у особистому житті. Але чи готові ми до примирення?