Ми так багато говоримо про духовну небезпеку, аж нам бракує простору, щоб говорити про любов нашого Творця. Ми понад міру накручуємо себе думками про сатану, а іноді я маю враження, що думаємо про нього більше, ніж Бога…

«Не роби татуювання, бо підеш до пекла». «Якщо ваша донька малює нігті чорним лаком, то знайте, що нею цікавиться диявол…»

У мене склалося враження, що ми всюди шукаємо пекла. На кожному кроці в Церкві ми чуємо, що не можна чогось робити, щось не купувати, чимось не користуватися, тому що тим самим ми можемо відкрити двері сатані. Ми так багато говоримо про духовну небезпеку, що нам не вистачає простору, аби говорити про любов нашого Творця.

Я не кажу, що ми не повинні наставляти одне одного, бо найкраще розуміють це ті, хто зазнав дії злого. Але, по‑перше, чи ми робимо це правильно? А по‑друге, чи не робимо це… занадто?

Якщо ми в магазині почнемо розглядати упаковку кожного продукту в пошуках сатанинських знаків, перевіряти походження і докладний вигляд усіх іграшок, які ми вибираємо для наших дітей, та зосереджуватися на тому, що саме наші слова означають іншою мовою, — нам не стане часу нормально жити. Іноді навіть, коли свідчимо, то забагато говоримо і хочемо чути про те, як було погано, замість того, щоб говорити про те, яким великим добром нас обдарував Господь.

Хтось одного разу сказав, що найбільшою перемогою сатани є брак віри в його існування. Проте протягом певного часу ми маємо справу з іншою крайністю — приписуємо злому величезну силу.

Я викинула зі своєї кімнати все, що могло би носити ознаки зла, бо якщо я можу без цього жити, то навіщо його тримати? Але я думаю, що ми просто занадто накручуємо себе думками про сатану, а іноді, маю враження, що думаємо про нього більше, ніж про Бога. Ісус уже переміг. Його кров очищає нас від гріха. Якщо тільки ми будемо близькі до Нього — що з нами може статися? Коли віддамо наші серця Господу повністю, то жодне зло не матиме до нас доступу. То, може, замість того, щоб лякати пеклом, починемо заохочувати до створення ще більш близьких стосунків з нашим єдиним Господом…?

Дорогий Небесний Тато, я поклоняюся Тобі у Твоїй безмежній любові. Я прошу Тебе в ім'я Ісуса Христа, не дозволяй мені боятися, але веди мене так, щоб я сміливо і радісно проголошувала Твою перемогу, щоби ще більше об’явити Твою славу. Дякую, за те, що вже в мені робиш. Амінь!

Nieziemska, Deon

Джерело: CREDO