Закладаючи фундамент для дійсно живої парафії, ми повинні розуміти та усвідомлювати, що життя парафіяльної спільноти – це не лише слухання Божого Слова, спільна молитва та участь у Святих Таїнствах, а й служіння ближньому.

Бо саме служіння ближньому – виражає внутрішню природу Церкви, її глобальне покликання та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія. Це служіння ближньому випливає з нашого закорінення в Христі. Діяльна любов ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Лише віра, чинна любов’ю, провадить до спасіння (пор. Гал. 5, 6).

У полтавській парафії Пресвятої Тройці реалізація цього пріорітетного напрямку як служіння ближньому проявляється через конкретних людей, які є членами цієї парафії.

Так, звичайна пенсіонерка п. Катерина Якименко, незважаючи на свій похилий вік та незадовільний стан здоров'я, намагається зі всіх своїх сил послужити нашим воїнам та захисникам. Жінка цілими днями в'яже теплі шкарпетки для наших військових у зоні АТО, вкладаючи у цю працю увесь свій вільний час та кошти. "Для мене така праця – зауважує парафіянка – є ключовим моментом реалізації мого християнського покликання, особливо серед тих обставин, у яких сьогодні перебуваємо усі ми".

У той самий час, голова молодіжної спільноти Українська Молодь – Христові та студентка Медичного університету – Богдана Павлишин, реалізує новорічні іграшки, які в'яже мама, щоб у такий спосіб можна було назбирати кошти для її бідолашної дитини, яка потребує термінової операції. Ці іграшки очільниця УМХ розповсюджує не лише серед парафіян храму Пресвятої Тройці, а й серед своїх однокурсників та простих полтавців. "Для мене особисто це справа честі, – зауважує молода парафіянка – хоча би в такий простий спосіб допомогти тим, хто перебуває у важких обставинах життя".

Кожного місяця парафіяни храму Пресвятої Тройці збирають пожертви для воїнів АТО, переселенців та для тих, хто перебуває у якійсь життєвій потребі.

Прес-служба парафії Пресвятої Тройці