Нагадаю, що майже тиждень я перебував у складі групи українських паломників, які приїхали на Світовий День Молоді до Кракова. Про це я розповів у попередніх постах тут ітут. Але після від’їзду Папи Римського (зустріч з яким була головною подією СДМ), ми мали ще 2 дні перебування у цій європейській країні, тому вирішили використати їх з максимальною користю.

Побачити Краків і.. накупити книг

Світовий День Молоді проходив у Кракові. Проте через вкрай насичену програму, самого міста ми по суті не бачили. Тому організатори вирішили измилуватися над намим і дали 3 години часу для мандрівки цим чуденисним містом. Звісно, що таке всього 3 години для того, щоб відчути Краків? Але і то хліб.

Для мене це місто трохи знайоме, адже минулого року в рамках програми «Молодь змінить Україну» Фонду Богдана Гаврилишина, ми з командою провели тут 2 дні.

Головна площа Кракова була наповнена паломниками з багатьох країн, які теж використали залишений для перебування у Польщі час на знайомство з містом. Тепер змішання мов відбувалося на кожній вулиці і в кожному кафе.

Будучи любителями літератури, з наданих 3 годин десь 40 хвилин ми провели у краківських книгарнях, які є нереально круті. Тому тепер у мене є ще одна польська репортажистика і два кіберпанківські романи батька цього жанру Вільяма Гібсона.

Два санктуарії

Наступні пункти нашої подорожі – Санктуарій Божого Милосердя в Лагевниках.  

Лагевники – район міста Кракова в Польщі, де розташований монастир Конгрегації сестер Божої Матері Милосердя. Саме в цьому монастирі провадила своє подвижницьке життя один із найбільших містиків Католицької Церкви сестра Фаустина Ковальська (1905 – 1938 роки).

Санктуарій Божого Милосердя, який виник на місці монастиря, став одним із найбільших паломницький центрів Європи. Сьогодні це великий архітектурний комплекс, до якого, крім давніх приміщень обителі, належать базиліка Божого Милосердя, каплиця Вічної Адорації та каплиця святого Йосифа.

Ця споруда вражає своїми масштабами, особливо оглядовою вежою. В санктуарії знаходиться багато приміщень для молитв і літургій, один з яких – з українськими святими (саме тут наша група провела літургію).

Поруч ще знаходиться Санктуарій Івана Павла ІІ і його музей (шкода тільки, що у понеділок він був зачинений). Але масштаби всього комплексу вражають.

Фестиваль іспано-української культури

Наприкінці дня нас чекав спільний з іспанцями концерт. Ми вже проводил з ними месу і побачили, наскільки це відкритий народ. Але цей «фестиваль» перевершив всі наші очікування.

Іспанці презентували свої комедійні сценки (висміяли надто довго пішу дорогу до Світових Днів Молоді), пісні та танці, українці – свої номери. Загалом атмосфера була така класна, що не хотілося їхати додому. Але в Польщі є дуже цікаве правило: водій автобуса може бути без повноцінного відпочинку не більше 15 годин (потім потрібно 9 годин відпочинку), за цим слідкують певні датчики на автобусі. Тому це правило завершило фестиваль.

З гостей були і поляки, які живуть поблизу. Для них все це було надзвичайно цікаво побачити.

Місце народження польського Папи

Бути в Польщі у паломницькій поїздці і не завітати у містечко Вадовіце, де народився Іван Павло ІІ було б нелогічно. 

Для поляків цей Папа Пимський є особливим. По-перше, він поляк і само собою зрозуміла їхня гордість за видатного представника свого народу. А по-друге, Кароль Войтила став главою Католицької Церкви, коли поляки розпочинали рух «Солідарність» і боротьбу проти кормуністичного режиму. Тому таке світове визнання кардинала, який підтримував рух профспілок було вкрай важливе і значиме для історії.

Біля будинку, де народився Войтила – його пам’ятник (їх взагалі багато по країні). А перед ним – площа з каменями, на яких вигравіювано країни з роками, коли Іван Павло ІІ перебував у них з візитом.

Взагалі Вадовіце є центром паломництва для католиків завдяки Войтилі. Це натякає маленьким містечкам, що опікуватися  і вкладати у своїх мешканців – ніколи не знаєш, ким вони стануть, - раптом кимось визначним і приноситимуть потік туристів (а, отже, і коштів) для міста.

Українська ікона, що стала польською

Останній пункт поїздки – Ченстоховська ікона Божої Матері в монастирі Ясна Ґура. Ця ікона була сторена ще у ХІІ столітті і визнана чудотворною. Наприкінці XIV століття її перевезли до Ченстохова, щоб вберегти від татарів.

Ченстоховська ікона Божої Матері

На стінах монастиря, де знаходиться ікона, висять костилі. Їх залишили люди, які вилікувалися завдяки цій християнській святині.

Українська група біля монастиря Ясна Ґура

До речі, біля Ясної Ґури проходив Світовий День Молоді у 1991 році.

Тут Світовий День Молоді був 25 років тому

Кінець поїздки

Паломницька подорож до Польщі закінчилася, маю надію, що вона була не остання. Наразі я знаходжуся в Колегіумі Українського Католицького Університету, де наступні три дні матиму навчання по роботі з big data. І переосмислюватиму отриману за тиждень подорожі інформацію.

Джерело: http://blog.poltava.to/povzyk/5365/