Розпорядок богослужінь

ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ТРОЙЦІ
ПН.-ПТ.
Свята Літургія о 18.00
Вечірня о 19.00
СБ. - Свята Літургія о 10.00
Вечірня о 17.00
НД. - УТРЕНЯ о 09.00
СВЯТА ЛІТУРГІЯ о 10.00
Катехизація для дітей 11.30
 
КАПЛИЦЯ МВС СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА
ПН. - Утреня 0 09.00
Свята Літургія 0 09.30
СР. - Утреня 0 09. 00
Свята Літургія о 09.30
ПТ. - Утреня о 09.00
Свята Літургія о 09.30
НД.-СВЯТА ЛІТУРГІЯ о 18.00


Блоги

Отець Юрій Кролевський: "У Єдиного"

Минулого разу ми розбирали перше слово «Символу Віри християнської» ― «Вірую». Воно стверджує і наголошує, після нього хочеться поставити знак оклику. Вірую!

Підемо далі. У що ж «вірую»? Далі у нас стоїть прикметник «єдиний»: «…у Єдиного…».

Не раз слово Єдиний виступає у християнських текстах як іменник. «Символ Віри» тут говорить, що християни вірять у те, що немає багато богів, як вчить політеїзм. Що християнство є монотеїстичною релігією.

 

Монотеїзм з грецької мови дослівно перекладається як «однобожжя». Людський релігійний досвід на диво різноманітний та пістрявий. В релігійній історії людства ми можемо побачити африканських богів-предків та пантеїстичне Божество Ксенофана, найрізноманітніших богів у язичницьких культурах та суворий монотеїзм Старого Завіту, елліністичні містерії, шаманство, богів-демонів древнього Вавилону та багато інших різноманітних вірувань та практик, що нерідко навзаєм заперечують одне одного. Це вражає уяву.

В такому пережитті і виковуються релігійні погляди та почуття, народжується віра як стан людського духу. До певної міри це запрошення, заклик до єдності, до спілкування з Трансцендентним, до інтуїтивного стрибка в невідоме.

Як же сталося так, що людство дало так багато різних відкликів на це запрошення, якщо існує Єдина трансцендентна реальність, якщо існує Єдиний?

 

Християни дають свою відповідь, чому так сталося, вже у ранній церковній літературі, зокрема вустами Апостола Павла. Він стверджував, що відхід людини від Бога кинув її в темряву ідолопоклонства, але це, однак, не зупинило її від пошуку невідомого Бога. Сам пошук є прекрасний, хоч нерідко був зв’язаний з деградацією, але з іншого боку видно духовні зусилля людини, видно рух нагору, до істини.

 

Людина, щойно усвідомила себе, спілкувалася з Трансцендентним лицем до лиця, і сама людина була не тільки учасником, але й частинкою трансцендентного буття, була створена по Його образу. Бажання автономії, бажання стати «як Бог» відкинуло людину від джерела трансцендентності. Людина опинилася у полоні матерії одна перед силами хаосу. Був втрачений зв’язок з Деревом Життя (з Джерелом Життя), людина опинилася «в часі».

Це не тільки породило багатобожжя у процесі історичного розвитку «в часі», але й привело людство до загального упадку, чому посприяв розвиток магізму, магічного сприйняття світопорядку.

Магічний світогляд вбачає у Всесвіті якісь незмінні закони та сили. Якщо ними оволодіти, тоді людина отримає вигоду, стане «як Бог». Магічний світогляд стримував розвиток людини, оскільки всіляке нововведення сприймав як посягання на світопорядок. В той період Буття людства майже повністю затирається пам’ять про Єдиного, пам’ять про Небо, всередину культу лягає Матір-Земля, що й підтверджують знахідки археологів. Протягом майже 50 тис. років одній і ті ж знаряддя праці, одні і ті ж фігурки богині-матері по всій землі.

Знадобилося велике зусилля, щоб людство вирвалося з цієї матріархально-магічної свідомості. Це дається взнаки і у нашому часі. Магія ― історичний двійник науки. Людина постійно повертається до неї. У ХІХ столітті багато людей вважали, наприклад, що скоро людина стане царем природи, бо придумала парову машину, оволоділа «силою». Або й сьогодні люди вірять у гороскопи, вважаючи, що незмінність зоряного неба впливає на їхню долю залежно від часу їх народження.

Попри те, вчені у кожному древньому культі зустрічали слід Єдиного Батька. Слід цей затертий магічними культами, але все ж пробивається крізь товщу культу Матері-Землі. Патар, патко, батько тут і там вигулькують з-під пізніших нашарувань.

Коли християнин говорить, що вірує в Єдиного, то тим самим відмовляється від всякого магізму, від власної спроби стати тим Єдиним, стати «як Бог». Відмовляється від власної автономії, стає готовий до пережиття зустрічі-спілкування з Єдиним Трансцендентним.