А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі: 5 “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. 6 Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. 7 Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. 8 Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.” 9 Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.

³⁴ І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. ³⁵ Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. ³⁶ Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?

³⁵ І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи: ³⁶ "Учителю, котра найбільша заповідь у законі?" ³⁷ Він же сказав до нього: "Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: ³⁸ це найбільша й найперша заповідь. ³⁹ А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. ⁴⁰ На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються." 

¹⁴ Коли ж прийшли до народу, тоді приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, ¹⁵ каже: “Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. ¹⁶ Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.” ¹⁷ “Роде невірний та розбещений”, – відповів Ісус, – “доки мені з вами бути? Приведіть мені його сюди!” ¹⁸ Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; тож видужав юнак тієї ж миті. ¹⁹ Тоді підійшли учні до Ісуса насамоті й спитали: “Чому ми не могли його вигнати?”

²⁷ І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” ²⁸ І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті. ²⁹. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” ³⁰ І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” ³¹ Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. ³² А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. ³³ Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в

(8) 28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. 29. І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” 30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. 31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” 32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. 33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. 34

22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш