Я — молода щаслива студентка, проте щасливою по-справжньому стала недавно. Моя історія свідчить про те, що життя без Бога це насправді не життя. Ти мертвий без Нього, ти ніби постійно ходиш навпомацки, блукаючи в темряві.
Коли я зустрічалась зі своїм колишнім хлопцем, — вважала, що дошлюбне співжиття це нормально: ну бо ж потрібно вивчити один одного, та й усі так роблять. Тому нема тут нічого дивного, швидше навпаки — так навіть треба! Ми були разом менше трьох років і займались сексом досить регулярно.
Увесь той час ми ходили до церкви, молились, інколи навіть сповідались. Але гріх нечистоти повертався та оволодівав нами до тієї міри, що, отримавши відпущення гріхів, ми не відчували полегшення і щастя. Навпаки — я усвідомлювала, що рано чи пізно усе розпочнеться знову.
Через два роки я зрозуміла, що далі так бути не може, що я в’язень відносин із людиною, яку колись кохала. Те, що діялосяь між нами, віддаляло нас одне від одного. Звучить парадоксально і безглуздо? Але це правда. Дошлюбне співжиття віддаляє і порушує нашу бездоганність, отриману від Бога. Сьогодні я почуваюся невпевнено, бо знаю, що не вийду заміж цнотливою, як би цього хотіла…
Я намагалася щось змінити й зробила постанову не співжити під час Великого Посту. Це додавало мені сил, та мій хлопець був не в захваті; тому вже наприкінці Великого Посту ми розійшлись. Як бачите — покинув дуже швидко й навіть не намагався боротися за мене. Мені було дуже важко, але знайшла розраду в Богові, у Його Слові та молитві. Сьогодні можу відверто сказати: це справді було навернення!
За деякий час на реколекціях я познайомилася з іншим хлопцем. Ми зустрічаємось і щоденно запрошуємо Бога у своє життя. Ми живемо в чистоті, для нас це природньо. Ми не мусимо боротись, тому що нічого нас не спокушає, адже ми близько Бога. Я віднайшла чистоту. Знаю, що це не та чистота, до якої Бог мене покликав, але я щаслива з того, що маю сьогодні.
Прошу вас не повторювати моїх помилок. «Нечиста» любов ніколи не стане справжньою. За любов потрібно боротися, про неї потрібно дбати, а втративши — якнайшвидше її віднаходити.
Дякую Богу, що допоміг мені це зрозуміти і стати такою, якою Він хотів мене бачити. Сподіваюся, що, прочитавши моє свідчення, ви переконаєтеся: це робити ВАРТО!
Джерело: CREDO