Ми так багато говоримо про духовну небезпеку, аж нам бракує простору, щоб говорити про любов нашого Творця. Ми понад міру накручуємо себе думками про сатану, а іноді я маю враження, що думаємо про нього більше, ніж Бога…

Молоді та красиві, ми мріємо про хороших, добрих, щедрих, бажано заможних чоловіків, які носитимуть нас на руках, даруватимуть квіти, допомагатимуть в усьому та обожнюватимуть. Цікаво, що про те, що ж будемо для чоловіків робити ми, жінки, — думки не виникають. Це ж очевидно! Наше завдання — бути у них.